

Найстрашніший психічний розлад – це байдужість до чужої біди. Це і є найжахливіший психіатричний діагноз.
А сьогодні це дуже поширена хвороба, справжня епідемія! Півсвіту сидить у затишку, у святі, а півсвіту вмирає від бомбардувань. Півсвіту ситі, задоволені, а півсвіту по сміттєвих купах, бо не потрібні нікому і тому що вигнали…
У нас є на доживанні дуже важка собачка. Другий місяць, як вона з нами. Невиліковна.
Вся любов тепер спрямована на неї. Розмови, уколи, прийом пігулок. Вона знає, коли я приїжджаю, і стоїть біля хвіртки.
Тихе “Привіт” розриває мені душу на шматки.
Жалкую дуже про одне, що пізно, їй відчинила двері.
Якби раніше, якби…
Хоча розумію, що все своєчасно. Чотири з половиною години ми з нею сьогодні говорили та гладилися.
За моєї зайнятості, при тому, що кожна хвилина мені дорога, я просто викинула телефон і навіть не дивилася куди що летить.
Намовиться б, встигнути!
Мила моя, пробач мені що пізно. Але твої дні я перетворю на свято, я тобі обіцяю, рідна моя!