

Коли вони сьогодні зателефонували, час ніби зупинився.
Потрібно було просто дослухати до кінця.
«Закінчився корм. Можете привезти?»
І все, це була невимовна радість!
«Як ви, рідні? Тримаєтесь? Я так чекала на ваш дзвінок! Живі, Слава Богу! Нині організуємо. Як же я рада!»
«Тримаємося!»…
Якщо пам’ятаєте, там нещодавно отруїли собачок? Виявляється, що просто повз йшли і кинули отруту в ковбасі. Добре, що допомогу вчасно надали, а далі ліки та догляд лягли на плечі військових.
Усі живі! І це дуже велике щастя!
Будь-яка добра звістка з цієї ділянки – найкраща новина!
Житимемо!