Я багато пишу про те, наскільки важливий і потрібен розвиток для людини. Про необхідність критичного мислення. Про те, що бути дурним, як мінімум, соромно. Критичне мислення важливо тоді, коли йдеться не про щось наочне і зрозуміле, а про абстрактніші речі, які не можна помацати. Якщо йдеться, наприклад, про літературу чи філософію, то від людини вимагається здатність будувати логічні міркування, ставити непрості запитання та шукати на них відповіді. Тому людей із нерозвиненим критичним мисленням так рідко цікавлять «високі» матерії.

Взагалі критичність мислення – це норма для дорослої людини та зрілої особистості. Але в нас із цим велика проблема. Дедалі частіше відбуваються «збої» у розвитку. І це легко спостерігати: подивіться, скільки людей сліпо вірять у ті чи інші ідеї, не засумнівавшись у їхній достовірності. А скільки разів ви стикалися з нетактовними питаннями, з тією простотою, яка «гірша за крадіжку»?

До речі, те, що називають «пустою цікавістю» — теж симптом некритичності мислення. Це дітям може бути «просто цікаво». А дорослому ця критичність мислення дає можливість поставити себе на місце іншого, уявити, що він відчуває, чи не завдасть цікавість комусь біль, наскільки доречним буде питання. У нормі ці можливості розвиваються років у сім. Але це у нормі. Ось і “маємо те, що маємо”…

Насправді, це дуже велика проблема. Саме тому суспільство і перетворилося на “стадо керованих баранів”. Саме тому в суспільстві так мало людей, схильних до «емоційного відгуку». Саме тому при владі ті, хто мав максимум з мітлою працювати. Саме тому збирати кошти для допомоги виходить у шахраїв. І т.д.

Ох, люди-люди! Гості та нові одесити! З чого ви взяли, що вам хтось винен? Просто поясніть свою поведінку. Навколо вас такі самі, як і ви, звичайні люди, які мають такі самі права та обов’язки, як і ви. І я така сама людина, як і ви, громадянин нашої країни!

І замість того, щоб дзвонити саме мені, вважаючи, що я чи мій притулок є якоюсь комунальною структурою, яка зобов’язана у встановленому законом порядку виконати щось, постарайтеся застосувати своє критичне мислення і зрозуміти, що ви не за адресою звернулися. Що ми не зобов’язані це робити, та й не зможемо через очевидну обмеженість наших ресурсів – і матеріальних, і людських!

Але що буде набагато краще, спробуйте зробити це самим! Допомогти їм, нагодувати їх, відвезти їх до клініки, знайти їм сім’ю!

Адже порятунок – це праця та самопожертва! Віддача свого ресурсу в ім’я життя та здоров’я іншого. А ці прохання та вимоги – вони піклуються не про тварин, а про себе коханих. Щоб саме для вас, а не для тварин, зробив комфортно хтось інший, щоб у вас не зіпсувався настрій. Чужими руками, грошима, часом, здоров’ям.

Адже все у ваших руках! Замініть мене на будь-якій дільниці! Спробуйте! Для інформації, щоб прогодувати одну з ціх зграй, необхідно витратити більше години часу пішки, з мішком корму на горбу і з відром води в руках. За наявності цього самого мішка корму. Готові?)

Але ж вам із цього приводу ніхто не дзвонить, правда? Просто треба – і це робиться регулярно!

…До речі – жодного разу не робоча свистулька. Не чують…