Не бійтеся собак – їм не до вас!

Моя собака не має на меті вбити або покалічити Вас і Вашу родину. Побачивши Вас, у неї не прокидається інстинкт мисливця. Їй не цікаві ні ви, ні ваші діти.

Якщо раптом вона підвисла і дивиться у Ваш бік, то вона бачить гру Ваших дітей, чує їх вигуки, і їй теж дуже хочеться пограти з ними. Не вкусити, а пограти у м’яч.

Я тримаю її на повідку чи у наморднику не тому, що вона небезпечна. А тому, що небезпечні Ви!

Я не боюся, що вона образить вас. Я боюся, що ви образите її! Що ви кричатимете, бігтимемо в інший бік, навіщось обзивати мою собаку. Як тільки Ви її не обзивали…

Вона не зрозуміє Ваших слів. Вона зрозуміє Вашу інтонацію. І я вам відповім тим самим. Тому що, якщо Ви маєте право завдати удару, я маю право відповісти.

Моя собака не може ненавидіти людей. Це я можу. За порізані лапи, за отруту на стежках, за те, що на єдиному собачому майданчику раптом Ви з дітьми. Ви не вмієте шанувати нас, і ми забули як шанувати вас.

Потопаючи в снігу по коліно, поступаючись Вам на вузькій стежці, моя собака не бачить Ваших зневажливих поглядів і не хоче Вас з’їсти. Ми приїжджаємо на море не для того, щоб зіпсувати Ваш відпочинок, а щоб теж відпочити.

Запам’ятайте одне – зустрівши Вас у лісі, все що я хочу – щоб Ви швидше зникли, все що хоче моя собака – щоб її якнайшвидше спустили з повідця і можна було віднестися до тієї палички і спокійно побігати на волі.

Ви нікому не потрібні – заспокоїться!)