Ніхто нікому нічого не винен – це девіз закоренілих боржників.

Варто лише копнути глибше і з’ясовується, що ті, хто про це весь час говорить, насправді так не рахують, а лише мріють так жити. Такі люди зазвичай живуть в обумовленому світі і керуються загальноприйнятими нормами, в яких дружина повинна, чоловік повинен, батьки повинні, діти повинні, держава повинна і навіть перед Богом суцільні борги та розпорядження. І звичайно, це не може не напружувати. Звідси внутрішні дисонанси та невдоволення життям, і цей девіз: «Ніхто нікому нічого не винен», в який вони так мріють вписатися, але не можуть через своє обмежене сприйняття світу.

А той, хто насправді нікому нічого не винен, про це не замислюється і не говорить, бо це його не турбує. Такі люди вже живуть так. Вони керуються не боргами та розпорядженнями, а можуть собі дозволити жити з любові. Як правило це самостійні та самодостатні люди, які по суті ні чого не потребують. Люди, які знайшли опору всередині та мають можливість вільно виявлятися та віддавати. Вони щиро можуть поділитися з вами своєю любов’ю, надати підтримку, але також щиро можуть і послати від щирого серця. Вони легко позначають свої межі та намагаються не порушувати чужих. Вони не від кого нічого не чекають, тому вміють бути щиро вдячними і нікому нічого не винні, тому мають можливість щиро ділитися своєю любов’ю.

Або не ділитися).