Шоколадці теж пощастило – її помітили та взяли до родини!
І ми впевнені, що її зараз люблять не через те, що вона вміє щось робити, а просто так!)
Історія Шоколадці
…- Це я брав участь в Одесі, а це медаль із Києва… Ось, до речі, моя головна нагорода – найперша! А ти чим похизуєшся?
– А мене практично кожних вихідних беруть на конкурси. У колекції нагород майже півсотні медалей та кубків… Шико, а ти чого мовчиш?
– А я не маю нагород…
Звичайний весняний день в Одесі: городяни виходять дихати морським повітрям, місто розквітає під теплим промінням сонця, а в Центрі Перетримки “Мої живі собаки” проходить чергове заняття з кінологом – собак навчають таким командам як “сидіти”, “лежати”, “голос” і, наймиліше, “дай лапу”.
Дивлячись на кожну тварину під час заняття, можна одразу визначити її можливості. Серед фаворитів Клевер, Бім, Аліса, Фредді та Шоколадка, вона ж Шико. Двох із цієї п’ятірки вже за кілька днів чекають на фестивалі у Львові!
– Була команда “сидіти”, штовхніть хтось Шико!
– Та все вже, тепер “голос”! Шико, добре, що ти сіла, але тепер треба гавкати, гей!
– Алісо, не чіпай її, вона медитує!)
– Та їй взагалі байдужі наші заняття. Ось зараз команда “лежати”, а вона підняла лапу! Тьху ти…
– Фредді, це так завжди, ти, напевно, не в курсі. Шоколадка всі команди знає краще, ніж я, і ти, і Бім, і навіть Аліса, але вона просто не любить їздити на будь-які заходи. Прикидається так би мовити.
– Ах ось воно що… Шико, чого ти мовчиш, може, хочеш нам дещо пояснити?
– Нічого я не вдаю, просто мені подобається робити все по-своєму. Клевер, Алісо, удачі на конкурсі! Львову – привіт!…
