Муза

Муза у новому будинку!

Трохи нудьгує, але все буде добре!)

Колись у неї був інший будинок і своє місце під сонцем, але трапилося лихо. Її вигнали з дому і будку розбили сокирою… Не потрібна…

З того часу, як її знайшли волонтери, брудну та змерзлу, збереглося небагато. Головне, що пішла туга з очей. Муза любила грати з дітьми, лежати вдень на старенькому продаваному дивані або завмерти, поклавши голову на коліна. Ось уже більше року вона мешкає з нами. Колись це був молодий песик з легким непосидючим серцем, трохи нервозний, що обожнює ігри з м’ячем і з великою підозрою ставиться до незнайомих чоловіків.

“Всі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму.” Так, це так.

…Ми мріяли і розмірковували, коли почувся далекий гуркіт мотоцикла. Кого ще могла нести нелегка у такому місці, адже поряд люди не живуть. Щось незвичайне танцювало в очах Музи – там ревли розбійницькі загони, майоріли хвости на хутряних шапках. І була наша Муза ніяким не псом, а товаришем, і не знаючи жалю і втоми бойовим конем Чингіз Хана, який сміливо кидає під копита ворогів господаря…

Не встигла я як слід посмакувати таку дивовижну думку, як Муза зірвалася з місця в кар’єр і лихо понеслася, явно намагаючись протаранити залізного недруга впертою буйною головою. Важко сказати, що моїм короткозорим очам не сподобалося у вигляді мотоцикла, але шосте почуття не підвело. Адже зазвичай Муза досить мирна.

Я кинулася навздогін. Коли ж буде цей чортовий паркан? Мене брали в облогу думки – як половче кинутися під колеса, коли терпіння мотоцикліста вичерпається і він поїде прямо на нахабнілого собаку…

…Переговори затягувалися, мені можна сказати пощастило – я захлинаючись розповідала про важке дитинство Музи, вивертала порожні кишені і давала страшні клятви. І ось коли він уже майже дав себе умовити, раптом пролунало дуже дивне питання:

– А я й не знав, що психам дозволено тримати собак!

Я одразу підхопила естафету і розповіла, як добре впливають собаки на хворих людей і навіть про каністерію.

– Поїхали з цього паноптикуму” – наказав старший і мотоцикл швидко зник з очей…