Герда і Дакота недаремно так довго чекали на свою людину!
І вони дочекалися!
І зараз вони найщасливіші на світі!
Історія Герди та Дакоти
Дві самотні дівчатки сиділи передо мною, нікому не потрібні. На кого вони чекають, дивлячись на море? Куди вони підуть, коли стемніє? Чи є хтось, хто їх нагодує та приголубить?
Я вирішила їх забрати. “Заберіть, будь ласка! Привезли на присипання”… За весь день не з’явилося ні душі, жодного дзвінка по цих дівчатках.
Сонце поволі опускалося в море. Легкий вітерець підняв невелику хвилю, посвіжішало.
– Добрий вечір! Я хотів погодувати дівчат, але вони не взяли їжу. На когось чекають, схоже.
– Так, чекають. І готують план втечі. Вони не розуміють, що їх зрадили, бо вони набридли, і свято вірять у те, що їм треба бігти туди, де на них чекають і нудьгують за ними.
Зараз все позаду, але ці вірні крихти, Герда і Дакота, як і раніше, заглядають в очі людям, які приходять до нас у гості. Дивляться з німим запитанням в очах: ”Ти прийшов за мною? Правда? Чи ні?”
Незрівнянні і віддані двоє дівчаток мати і дочка не втратили віри в людей. Чекають…
