Барні дочекався своєї сім’ї, в якій він почувається!
Тепер він живе в Одесі, біля залізничної лікарні та почувається найщасливішим псом на світі!
Удачі тобі, малюку!)
Історія Барні
Коли Барні був маленьким, він одного разу дуже втомився й заснув прямо посередині поля. Майже в калюжі.
Минаюча повз тіточка:
– Відразу видно, що двірня!
– У якому сенсі?
– Ну, дворняжці однаково, де лягти. Вона, як свиня – де бруд знайшла, там і залягла .
– Він іще щеня. Утомився просто! І породистий собака міг так само заснути.
– Не меліть дурниці. Породистий собака себе дотримує. Він доплентається до будинку й здохне на порозі!
Нещасний, відлюдний, маленький, усіх боявся, бігав навколо притулку, і його долали змішані почуття. Залишитися? Довіритися? Ні-ні… Прагну й не можу. Я боюся. Увесь час ховався під стіл, під диван, їв тільки там. Навколо не було ні душі. У ньому сумувала дитина, і я дуже чітко його чула:
– “Давай же, чуєш, ну, доклади зусиль! Ти точно зможеш. Ну, давай!”
І стільки непідробленого розпачу було в його голосі, стільки смутного очікування й таємної надії, що дива усе ще трапляються в цьому грішному світі, що я просто не змогла пройти повз. Тепер ми разом!
