Це пам’ятник собаці Баррі. Його поставили майже 180 років тому на одному з паризьких цвинтарів.

Величезний пес і дитина, що довірливо притиснулася до нього, відображені на кам’яному постаменті, напис на якому говорить: «Баррі, який врятував сорок чоловік і вбитому сорок першим».

Баррі належав до породи, яка зараз відома як сенбернар. До ХІХ століття цих собак називали «святими собаками», альпійськими собаками, догами Святого Бернара. Ці собаки жили в Альпах, їх розводили в монастирському притулку, який заснував Бернар Ментонський, їхнє життя було безпосередньо пов’язане з гірськими лавинами.

В Альпах знаходиться перевал під назвою Сен-Бернарський. Через нього проходила дорога, яка пов’язувала Італію з рештою Західної Європи.

Дорога була вузькою кам’яною стежкою з урвищами. Коли вирували снігові бурани та лавини, дорога ставала майже непрохідною і дуже небезпечною.

У X столітті на перевалі було засновано монастир та притулок для мандрівників за розпорядженням Бернара Ментонського. Після смерті Бернар був канонізований і оголошений святим, перевал та монастир стали називати Сен-Бернар – Святий Бернар.

Ченці завели собі чотирилапих помічників, які були сильні та витривалі, а головне – мали дивне чуття: відчували людей під снігом на глибині трьох метрів, добре орієнтувалися в горах, швидко знаходили дорогу додому. Відчуваючи наближення негоди, вони не ховалися, а поспішали на допомогу людям, вирушали в гори добровільно.

По три-чотири собаки шукали тих, хто потрапив у біду. Якщо знаходили – дві лягали поряд, а решта бігла до людей, щоб привести їх на допомогу.

Серед собак є знаменитості, чемпіони. Але найзнаменитішим був і залишається Баррі.

Розповідають, що одного разу розігрався сильний буран, але Баррі продовжував пробиватися крізь завірюху, його серце знало, що є людина, яка потребує допомоги. Виявивши засипаного снігом мандрівника, Баррі почав лизати йому обличчя. Коли свідомість повернулася до людини, він, розплющивши очі, вирішив, що перед ним вовк і вбив Баррі. Цей чоловік і був сорок першим…