

Ви вірите. що біль від втрати вихованця проходить із роками? Ні! Я так і не пробачила себе. Все знову і знову я повертаюся того дня. Думаю, чи я все зробила?
Мені дуже тебе не вистачає. Випалило все всередині. Сподіваюся, тобі вистачило того часу поруч зі мною. Я дала тобі все, що могла, тільки ми були разом так мало, лише три з половиною роки.
Наприкінці серпня-початку вересня цього року «Місця зустрічі друзів-2» виповниться рівно рік. Ще один рік… Ми біжимо від війни, і мені здається, що вже забули, що таке жити без тривог. Я часто думаю, а як би ти зараз усе це пережив?
Якщо ти все можеш спостерігати, то, гадаю, ти б нами пишався! Все про що мріяли разом – справдиться! І пам’ять про тебе житиме. Без тебе складно, але проект буде реалізовано, як ми мріяли.
Жаль, що ти не бачиш наших світанків і наших заходів сонця. Дуже шкода…
Жаль що не балакаємо годинами на кручі, пам’ятаєш, як раніше? Тільки тобі все могла розповісти, тільки ти все розумів.
Я тебе кохаю, просто знай. І дякую тобі за все!