Хочеться звернутися до наших партнерів, передплатників, волонтерів та просто небайдужих людей.

Друзі, але, на жаль, зараз той момент, коли треба чесно сказати, що більше без вашої підтримки впоратися не вийде. Зовсім!

Корму немає, годувати нічим!

Ресурсу нема!

З силами та здоров’ям теж все дуже непросто.

Адже у нас на плечах волонтери по Затоці, Кароліно-Бугазу, завод, де з начальством повне взаємонепорозуміння, ринок «Яма», нафтопереробка, власний притулок, та ще мало чого…

Можна з цією ношею і не впоратися. Краще про це чесно та відверто сказати. Годувати можна, і завжди готові, тільки як, якщо нема чим?

Можливо, є загальна втома, все набридло, немає внутрішніх ресурсів… Складно сказати, можливо все разом, а може ще щось…

В день по дорозі до притулку йде 3 мішки корму. Це просто норма за день. Різні точки годівлі. І не можна проїхати повз голодні очі і роти, хоча для когось це може бути дурістю і не варто уваги. При цьому можливі й конфлікти, і через неузгоджений час заїзду-виїзду, упіймання собак для стерилізації, чиєїсь дурості, крадіжки корму (так, ще й таке буває), безвідповідальності та наплювального ставлення деяких, кого іноді просиш про допомогу.

При тому, незважаючи на своє особисте здоров’я, є й свої обов’язкові справи. Існує розвиток нашого притулку, свого раю для собак. Адже наші собаки теж страждають – і від віку, і від хвороб, і від вибухів. Але старі, хворі, що пережили пекло, наші собаки скромно йдуть на другий план.

Але мова не про них, а про тих собак і кішок, які живуть у місті, і по суті належать йому, а отже – нічиї!

Чому ніхто не може взяти на себе частину того, що вже немає можливості морально, ні фізично, ні матеріально утримувати? Невже у нас у місті більше не лишилося Людей?

Так, не варто кривити душею, завдяки нафтобазі вдалося познайомитись із чудовими людьми. І обов’язково висловити їм слова подяки за допомогу та підтримку! Але це лише одна локація! А скільки їх ще таких! Можливо, якщо їх усіх перерахувати, то їхня кількість змусить дуже здивуватися!

Друзі, велике прохання, візьміть частину собак!

Адже вони живуть разом з вами, в одному місті! І якщо треба, то можуть врятувати вас, у тому числі й віддати за вас життя!

А без вас можуть померти з голоду! Неможливо не кричати про це!

• 

• 

• 

•