

Багато хто з нас у дитинстві, бачачи на вулиці цуценя чи кошеня, просили батьків взяти його. Ось тільки батьки найчастіше відмовляють. І малюк залишався сидіти на вулиці. Тоді всі ми були дітьми, нам хотілося друга, друга, якому можна довіряти, який тебе любитиме. Начебто просто, підійшов до цуценя, кошеня, взяв на руки і забрав у щасливе майбутнє, але… Світ завжди спотикається про це горезвісне «але»!
Тоді нам заважали батьки, їхнє небажання, а тепер? Тепер, що нам заважає внести в одне життя трохи щастя? Нестача місця, грошей, часу? А може, нам просто не вистачає впевненості? Ось ви звернули увагу на бездомну тварину, вам захотілося взяти її. Зрозумійте, окрім вас на нього ніхто не зверне уваги! Нікому він більше не потрібен, раз опинився на вулиці чи у притулку! Чи це не є привід, щоб почати діяти?
Будь ласка, врятуйте маленьке життя!